Катери́ни [Великому́чениці] день —
1) = свя́то Долі — за церковним календарем, свято 24 листопада/7 грудня у пам’ять святої Катерини, з яким у народному побуті пов’язані молодіжні зібрання й ворожіння, передусім про одруження, оскільки з цим днем пов’язаний стародавній обряд закликання Долі, коли дівчата з приготовленою спільно вечерею вилазять на ворота і проказують: «Доле, Доле, йди до мене вечеряти!» (відгомін язичницьких жертвоприношень); до світання дівчата зрізували також гілочку вишні, ставили у воду й спостерігали, — якщо до Маланки вишня зацвіте, добра прикмета, бо і Доля дівоча цвістиме, засохне — Доля відвернеться від дівчини; напередодні парубки постували, щоб Доля послала добру дружину; свята Катерина вважається покровителькою вагітних жінок, учнів, студентів та вчених людей; за погодою в цей день передбачали майбутні зміни в природі і житті людини, — «Катерина по воді, Різдво по леді», «як на Катерину холодно, то буде голодно»; так чи інакше, але зазвичай «на Святу Катерину ховайся під перину», бо вже зима;
2) Катери́на = Ка́тря (від грецьк. katharios— «чистий» або katharon— «чистота»; зменшено-пестливі — Катери́нка, Катери́нонька, Катери́ночка, Катру́ня, Катру́нька, Катру́ся, Катру́сечка, Катру́сенька, Ка́тречка, Ка́тя, Ка́течка, Катю́ша, Ка́ся) — українізовані християнські жіночі імена, персоніфіковані й оспівані в народних піснях: «Із-за гори вітер віє, Катерина жито сіє. Катерино моя, Чорнобривко моя, Моя душечко»; «Вийшла, вийшла Катеринка браму й отворяти»; «— Ой весно, весно, весняночко! Де твоя дочка Катериночка? — Ой там у садочку шиє сорочку»; «У садочку вітер повіває, А в сінечках Катрусеньку Чужий батько научає»; nop. народну загадку, де ключовим образом виступає це ім’я: «Лежить Кася, простяглася. Як устане, до неба дістане» (дорога); поширене ім’я літературних персонажів (наприклад героїня однойменної поеми Т. Шевченка). Катерина та Дем’ян посварились за бур’ян, Катерина Дем’яну не попустить бур’яну (М. Номис); Ой гину, гину за дівчину Катерину (примовка);
3) Катери́на II (1729—1796) — російська імператриця (з 1762 p.); за її царювання відбувалося активне, а згодом юридично затверджене закріпачення селян, зокрема й в Україні (1783); була жорстоко придушена Колії́вщина (див.); за Катерини IIприєднано до Російської імперії Крим (1783 p.); внаслідок поділів Польщі до Російської імперії було приєднано Правобережну Україну; про загарбницьку політику царя Петра І, цариці Катерини IIщодо України Т. Шевченко пише в поемі «Сон»: «Це той первий, що розпинав нашу Україну, А вторая доконала вдову сиротину»; всю територію недавньої Гетьманщини було перейменовано на Малоросійське генерал-губернаторство, знищено залишки політичної автономії України, ліквідовано гетьманство (1764 р.) й остаточно зруйновано Запорозьку Січ (1775 р.) після її відновлення.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 276-277.