КАТО́ЛИК, а, ч. Людина, що сповідує католицизм і дотримується всіх обрядів католицької церкви. — Чом вона [мати] вас до схід сонця Була не втопила? Менше б гріха, ви б умерли Не католиками; А сьогодні, сини мої, Горе мені з вами! (Шевч., І, 1963, 133); Та при цій нагоді довідався [Сенько], що він — католик. Цим словом іще й досі не величають себе наші люди,— вони його й мало знають. Ще не навчилися розділювати християн на партії (Март., Тв., 1954, 284); [Гаврило:] Стій. Ти хрестився, як католик. Ти шпигун від Потоцького (Корн., І, 1955, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 119.