КАТРА́ГА, и, ж., розм. Курінь (переважно на пасіці). Отець Степан спав у катразі, причинивши двері (Н.-Лев., III, 1956, 21); Скоро починалась весна тепла і бджолу з омшаників заходжувались виймати, зараз переїздив [дід] жити в цей гайок, у катрагу, і вже рідко коли й зазирав додому (Гр., II, 1963, 334); Чмель виніс з катраги миску свіжого щільнику, де копошилося з десяток чорно-жовтих ос (Тулуб, Людолови, II, 1957, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 120.