КАТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Страждати морально, звинувачуючи себе в чомусь; мучитися. Все своє коротке життя Сашко мріяв бути дорослим, вирости якнайшвидше — і гірко катувався своїм неповноліттям (Смолич, Світанок.., 1953, 36); Тепер він міг тільки катуватися думками. Катуватись і каятись (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 130).
2. Пас. до катува́ти. Нема сім’ї, немає хати, Немає брата, ні сестри, Щоб незаплакані ходили, Не катувалися в тюрмі (Шевч., II, 1953, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 121.