КА́ФЕДРА, и, ж.
1. Поміст із похилою дошкою, укріпленою на підвищенні для лектора, викладача або промовця. Він [ректор] подав руку новому вчителеві, супроводив його до.. підвищеної дощаної платформи, на якій стояла.. учительська кафедра (Фр., IV, 1950, 217); Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо (Л. Укр., III, 1952, 86); Іванов стояв, ухопившись обома руками за борт кафедри і нахилившись вперед (Смолич, Мир.., 1958, 220).
2. Об’єднання викладачів, науковців однієї або споріднених дисциплін у вищому навчальному закладі. Франко почав готуватися до професури — .. на кафедру української літератури (Коцюб., III, 1956, 35); Перед нею стояв керівник кафедри загальної терапії професор Хромченко (Рибак, Час.., 1960, 417); // Посада завідувача такого об’єднання викладачів. [Ольга:] Я стільки мріяла, що тобі дадуть кафедру в університеті, ти будеш професором (Сміл., Сад, 1952, 342); // Приміщення, де збираються викладачі такого об’єднання. Іван працював на зміні, Галя побігла на свою кафедру в інститут (Кучер, Трудна любов, 1960, 579).
3. Посада єпископа, який керує єпархією. Прийшов цісарський декрет, потверджений папою, котрим усунено Войтаровича з його єпископської кафедри (Фр., II, 1950, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 121.