КАФТА́Н, а́, ч., заст., діал. Каптан, жупан. Аж мій миленький іде, Дев’ятеро коней веде, На десятому сам сидить; На десятому вороному, У кафтані голубому (Чуб., V, 1874, 834); Він здіймив [здійняв] зі себе кафтан і торбу (Фр., V, 1951, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 122.