КАХИ́КАТИ, аю, аєш, недок. Видавати звуки кахи-кахи. — Насилу повертається оте одоробало по хаті, та тільки кахикає та бухикає, та сопе, а прийде вечір, то все стогне (Н.-Лев., IV, 1956, 215); Надійшов старий Рябина, кахикає, харкотить і охає (Фр., І, 1955, 231); Йому було погано в роті, і він раз по раз відпльовувався; затягувався цигаркою глибоко, аж кахикав (Минко, Вибр., 1952, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 122.