КВАДРА́Т, а, ч.
1. Рівнобічний прямокутник. Тихович, мов полковник той, визначує місця бойовища, відмірюючи ланцюгом стосажневий квадрат (Коцюб., І, 1955, 226); Квадратом називається паралелограм, у якого всі сторони рівні і всі кути прямі (Геом., І, 1956, 56); // перев. чого. Про що-небудь такої форми. З-за дерев забовванів силует палацу з освітленим квадратом вікна (Смолич, І, 1958, 79); Весною посіяли точними квадратами, обробили все машинами (Кучер, Трудна любов, 1960, 375).
2. мат. Добуток двох однакових множників, другий степінь будь-якого числа. Квадрат 4-х дорівнює 16.
∆ Підно́сити (піднести́) до квадра́та — множити дане число на те саме число.
◊ У квадра́ті — удвічі. Справді можна почувати себе якось в квадраті одиноким.., коли навколо всі давні друзі позамуровуються в своїх родинних твердинях (Л. Укр., V, 1956, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 127.