КВАРТИР’Є́Р, а, ч. У військових підрозділах — особа, яку під час пересування війська висилають уперед для підшукування квартир у населених пунктах, вибору бівуаків і т. ін. Дивізія ввійшла до міста без попередніх квартир’єрів, і в переповненому військовими частинами та установами місті вже не було для бійців квартир (Смолич, Театр.., 1946, 43); Обстріляні з кулеметів квартир’єри ствердили, що в селі Рождественському стоїть якась військова частина (Панч, О. Пархом., 1939, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 130.