КВАРТИРМЕ́ЙСТЕР, а, ч. Те саме, що квартир’є́р. Вийшла неприємність з квартирами, наслідком яких — квартирмейстера [заарештовано] (Вас., Незібр. тв., 1941, 216); Там уже заздалегідь чатував загін гренадерів, і квартирмейстери, відряджені князем, подбали, щоб усе було гаразд (Кулик, Записки консула, 1958, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 130.