КВА́СНО, розм., рідко. Присл. до квасни́й 2, 3. У роті було йому квасно, а в голові шуміло (Март., Тв., 1954, 239); Графиня всміхнулася якось квасно (Фр., VI, 1951, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 131.