КВАСО́К, ску́, ч.
1. Зменш.-пестл. до квас 1. [Іван:] От би вашого кваску на похмілля (Мирний, V, 1955, 243); Той [пасічник] завжди настоював на вощині квасок, приємніший за найкращі сорти портвейну (Автом., Щастя.., 1959, 130).
2. М’ясна або рибна юшка, зварена з солоними огірками. Жінки стали поратись, поприставляли казанки та горшки і варять борщі, локшину, квасок (Кв.-Осн., II, 1956, 92).
3. діал. Щавель. — Кваску на борщ назбирай (Стельмах, Хліб.., 1959, 532).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 131.