КВА́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ква́сити 1. Капуста, трохи переквашена, розм’якла, видно, не материною рукою квашена (Збан., Єдина, 1959, 30).
2. прикм. Одержаний внаслідок квашення (у 1 знач.). Стіл увесь був заставлений тарілками і блюдами з їжею.. І в центрі всього широко розмістилась глибока полив’яна миска, з горою повна квашеної антонівки (Мик., II, 1957, 290); Капусняки приготовляють із квашеної капусти (Укр. страви, 1957, 100).
3. прикм., діал. Кислий. Квашене молоко на сир зсілося (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 133.