КВІТНИКА́РКА, и, ж.
1. Жін. до квітника́р. Цей талант квітникарки відкрився в Ліни несподівано після переїзду сюди з суворих північних країв (Гончар, Тронка, 1963, 165).
2. Те саме, що квітка́рка. Квітникарки струшували букетами просто перед обличчям жаданих покупців (Смолич, II, 1958, 113); Француз затримав свою машину біля одної з квітникарок, взяв у неї букетик синіх.. фіалок (Загреб., Європа. Захід, 1961, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 135.