КВІТНИ́ЦТВО, а, с.
1. Господарство, яке вирощує квіти. Парникове квітництво.
2. Те саме, що квітника́рство. Відкриваються широкі можливості для розвитку квітництва в колгоспах (Колг. енц., І, 1956, 557).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 136.