КВІТЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. Прикрашатися квітами, зіллям тощо. — Прилучилося те давненько, ще як я дівувала і червоним маком квітчалася… (Вовчок, VI, 1956, 335); Малий Мирон.. любить упиватися солодким запахом росистої конюшини та квітчатися прилипчастими лопуховими гудзиками (Фр., І, 1955, 232); Вона дика, боязка й чудна. Вінки собі з квіток сплітає, квітчається й так ходить у роботі цілий день (Вас., І, 1959, 133); * Образно. Ой, широко лиман Розливається, Верболозом кругом Він квітчається (Дн. Чайка, Тв., 1960, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 137.