КЕЙФ, у, ч., жарт. Післяобідній відпочинок; приємне байдикування. Старий Сулейман поскидав капці, поклав ноги у білих панчохах на софі і пахкав з довгого цибуха. Він справляв тут свій кейф (Коцюб., II, 1955, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 139.