КЕ́ЛЬМА, и, ж. Те саме, що ке́льня. Кельмою набирають і розстилають розчин, а також зрізують розчин, що виступає із швів [мурування] (Довідник сіль. будівельника, 1956, 451); — А що це таке «кельма»? — запитала Оксанка,— Принесу — побачиш.— А я знаю! — Вигукнула Галя.— Це те, чим цемент брати! (Мокр., Острів.., 1961, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 140.