КЕ́ЛЬТИ, ів, мн. (одн. кельт, а, ч.; ке́льтка, и, ж.). Племена індоєвропейської мовної групи, які на початку І тисячоліття до нашої ери населяли басейни річок Сени, Рейну, Луари, Верхнього та Середнього Дунаю. Англійська нація склалася в результаті змішання корінного населення Британських островів — кельтів з німецькими племенами — англами та саксами, .. а також з норманнами (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 140.