КЕНГУРУ́, невідм., ч. і ж. Австралійський травоїдний сумчастий ссавець із довгими задніми й короткими передніми ногами, що пересувається стрибками; цінний своїм хутром. Кенгуру — велика тварина (довжина близько 2 м), вкрита густим сірим хутром, заради якого на нього полюють (Зоол., 1957, 143); Фламінго з Нігеру цвітуть квітками; Сидять, схилившись, кенгуру (Олесь, Вибр., 1958, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 140.