КЕ́ПСЬКО. Присл. до ке́пський. От жарти-жарти, а тим часом справді кепсько приходиться (Коцюб., III, 1956, 280); Гальма були кепсько відрегульовані (Перв., Дикий мед, 1963, 342); // у знач. присудк. сл. — Ще дощ буде, — подумав Денис. — Це кепсько: змерзнеш так, що й не висидиш (Гр., II, 1963, 253); Голодувати не доводилось, але кепсько було без сірників і без гасу (Донч., III, 1956, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 141.