КЕ́РНЕР, а, ч., техн. Короткий сталевий стрижень із загартованим конічним вістрям для розмічування деталей. Щоб підвищити продуктивність процесу розмічання, застосовують механічні й електричні кернери (Слюс. справа, 1957, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 143.