КЕРО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до керува́ти. Це був трактор. Зовсім новий, напористий, веселий трактор, керований Василем (Довж., Зач. Десна, 1957, 48); Все трапилось так блискавично, що Половець з Гертом опам’яталися лише тоді, коли з тачанки випало двоє людей, і коні в тачанці почали кружляти, ніким не керовані (Ю. Янов., II, 1958, 240); Український народ, керований КП(б)У, одним з перших виступив з пропозицією створити СРСР (Ком. Укр., 7, 1968, 32).
2. у знач. прикм. Такий, яким керують. Є на світі керовані снаряди, є керовані ракети (Гончар, Тронка, 1963, 112); Тепер будують керовані аеростати, які летять за бажанням людини в першому-ліпшому напрямі (Уроки.. хіміка, 1956, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 143.