КЕ́ТЕ, невідм., розм., рідко. Те саме, що ке. Кете лиш кресало Та тютюну, щоб, знаєте, Дома не журились (Шевч., І, 1951, 37); — Чи таки наша картопля, чи, може, турецька? а кете лишень дайте сюди,— я подивлюсь! — сказав Мельхиседек (Н.-Лев., III, 1956, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 145.