КИ́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до ки́дати 1-3, 5; // ки́дано, безос. присудк. сл. Кидано [засланцям] гроші з усіх боків (Вовчок, І, 1955, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 146.