КИЗИ́Л, у́, ч.
1. Чагарникова рослина або деревце з жовтими квітками та їстівними ягодами. Частіше траплялися гаї й кущі кизилу та тамариску (Тулуб, Людолови, І, 1957, 183); Зупиняємось біля дерева з червоними довгастими ягодами. — Це — кизил,— пояснює вчитель. — Хороше дерево! Як цвіте — бджоли мед беруть. Дозріють плоди — з них варення добряче, смачні кисіль, джем, сироп… Деревина теж цінна (Рад. Укр., 26.IX 1962, 2).
2. збірн. Кислі ягоди цієї рослини переважно темно-червоного кольору. Плоди кизилу довгасті, овальні.., здебільшого темно— і світло-червоного та жовтого кольору (Колг. Укр., 11, 1961, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 148.