КИП’ЯТИ́ТИСЯ, ячу́ся, яти́шся, недок., розм., рідко.
1. Те саме, що кипі́ти 1. Було чутно, як в сотах радіатора клекотіла, кип’ятилася вода (Логв., Давні рани, 1961, 172).
2. перен. Дуже хвилюватися, сердитися; гарячитися. — А ти не кип’ятись,— порадив невразливий Недокус.— Не бачу причин для хвилювання (Збан., Малин. дзвін, 1958, 51); Чую, Баско кип’ятиться: — Чого ти приплівся до нашої компанії? (Речм., Твій побратим, 1962, 87).
3. Пас. до кип’яти́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 152.