КИПАРИ́С, а, ч. Південне вічнозелене хвойне дерево, що має пірамідальну форму; використовується як цінна деревина. На Цейлоні святому Є кипарис високий, Розкішний, тисячлітній, У світі одинокий (Фр., XI, 1952, 82); Двір Княжевича, особливо парк — наче перенесено з південного берега. Розкішні кипариси, плющ, гліцинія, лавр і т. інше (Коцюб., III, 1956, 146); В вікнах синіло весняне море, квітнув мигдаль, пахнули лавр, кипарис, нагріта кримська земля (Ю. Янов., І, 1954, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 150.