КИСЛОТА́, и́, ж.
1. тільки одн. Якість за знач. ки́слий 1.
2. Хімічна сполука (звичайно кисла на смак), яка містить водень, що може заміщатись металами під час утворення солей. Якщо ми спробуємо на язик дуже сильно розбавлені соляну, сірчану й оцтову кислоти, то в усіх трьох випадках відчуємо кислий смак (Уроки.. хіміка, 1956, 76); Кислоти належать до найбільш сильних дезинфікуючих речовин (Підручник дезинф., 1953, 113).
◊ Лимо́нна кислота́ див. лимо́нний; Мураши́на кислота́ див. мураши́ний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 154.