КИСЛЮ́ЧИЙ, а, е. Дуже кислий (у 1 знач.). — Ні,— каже [Лисичка],— нам не йде [виноград], Кислючий-прекислючий: Оскома нападе! (Гл., Вибр., 1957, 187); В кожнім окопчику.. стояли казанки, наповнені цукром, з якого бійці готували собі цукряну саламаху, приправляючи її терпкими кислючими яблуками, щоб не нудило (Гончар, Людина.., 1960, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 154.