КИТА́ЙЦІ, ів, мн. (одн. кита́єць, йця, ч.; китая́нка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Китаю. Петлін дає відомості й про торговельні зносини китайців з іншими народами (Видатні вітч. географи.., 1954, 11); Їй здавалося, що вона знову обіймає маленьку кореянку, відчуває міцний потиск руки широкоплечого китайця (Жур., Вечір.., 1958, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 155.