КИ́ТИЧНИЙ, а, е. Прикм. до ки́тиця 1-3. Китичний тим звався сотник, що китиця в його була коло шаблі (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 156.