КИ́ЦЯ, і, ж., розм. Пестлива назва кішки. Плакала киця на кухні, Аж їй очиці попухли (Фр., XIII, 1954, 256); Киця Мурка на вікні сидить і носик миє (Забіла, У.. світ, 1960, 6); * У порівн. Попенко — ..у рябій жилетці, у полосатих штанях, пригладжений, як киця (Мирний, І, 1954, 339).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 156.