КИ́ШКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Кричати «киш», відганяючи свійську птицю, птахів. — Зерно стеріг? — Атож. На горобців кишкав (Вишня, І, 1956, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 157.