КИ́ШЛО, а, с., розм., рідко. Житло, гніздо (у 2 знач.). Тут розбійники жили, кишло їх було у цьому яру (Гр., II, 1963, 253); Микола.. шукав у його товаристві розради, бо був тут [в інтернаті] один чужий, непомітний в цьому невгамовному кишлі дітвори (Збан., Курил. о-ви, 1963, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 158.