Клак, ка, м.
1) = Клоччя. Хунта клаків не варт. Ном. Клаки йдуть на підкиння в рядних. Н. Вол. у. Ніякий дружбонька, ніякий, — має квіточку з клаків. О. 1862. IV. 17.
2) Клыкъ (свиной). Вх. Лем. 425.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 247.