КЛА́ПАН, а, ч.
1. У механізмі, машині — накривка, що прикриває отвір, через який проходить пара, газ, рідина тощо; хлипавка. Старі котли, забиті рурки, погнуті клапани тремтять від напруження (Еллан, II, 1958, 10); Запобіжний клапан; * Образно. Я часом навмисне пишу листа з тим, щоб потім подерти,— се «одкриває клапан» і лихий настрій вилітає в повітря, як чад (Л. Укр., V, 1956, 259).
2. Пристосування, за допомогою якого закривається й відкривається отвір у корпусі музичного духового інструмента та змінюється висота утворюваного звука; // Пластинка, що закриває видувний отвір, а також клавіш в орга́ні, акордеоні, гудзик у гармонії. Він прикладає вухо до планки і перебирає пальцями по клапанах, прислухаючись до таємної музики (Тют., Вир, 1964, 208).
3. Стулки в серці, що містяться біля отворів із передсердь у шлуночки, а з шлуночків в аорту та легеневі артерії й запобігають зворотному рухові крові. Вивчення серця та його клапанів треба провести так, щоб анатомічні дані використати для роз’яснення його роботи (Метод. виклад. анат.., 1955, 82); До найчастіших природжених пороків серця належать.. звуження легеневої артерії, недостатність тристулкового клапана (Хвор. дит. віку, 1955, 178).
4. Нашитий шматок тканини певної форми, що закриває отвір кишені або шов на одязі. Кітель був вилинялий, ..над клапанами нагрудних кишень темніли плями [відбитки орденів] (Загреб., Спека, 1961, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 173.