КЛА́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що хля́пати. Лежить собі [Осел] та тілько довгими вухами клапає (Фр., IV, 1950, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 173.