КЛА́СНИЙ, а, е.
1. Стос. до класу (у 3 знач.). Класна кімната в сільській школі; по стінах географічні карти, малюнки (Вас., III, 1960, 118); Нещодавно його призначили до нас класним керівником (Сміл., Сашко, 1954, 221).
Кла́сна да́ма — у дореволюційній Росії — вихователька класу в жіночій гімназії. Її менша сестра.. дістала місце класної дами (Н.-Лев., І, 1956, 422).
2. Який має певний клас (у1 знач.) (про пароплави, поїзди тощо).
Кла́сний ваго́н — пасажирський вагон. В останню хвилину до класного вагону підійшла молода пані (Панч, І, 1956, 158).
3. Який має певний виробничий або спортивний розряд. Безупинно зростає число класних спеціалістів, відмінників бойової й політичної підготовки (Рад. Укр., 23.II 1961, 1).
4. заст. Який має певний ранг, чин. Класний чиновник.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 175.