КЛЕКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клекота́ти й звуки, утворювані цією дією. Чорногузи по стріхах.. одностайним клекотанням вітали ранішнє сонце (Коцюб., І, 1955, 261); * У порівн. Туркіт фіакрів долітав сюди тільки здалека, мов глухе, непреривне клекотання (Фр., VI, 1951, 426).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 179.