КЛЕКІТНИ́Й, а́, е́. Який клекоче, клекотить. Нарешті вляглося живе, клекітне море, і після шквалу.. настала тиша (Цюпа, Грози.., 1961, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 179.