КЛЕПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клепа́ти. Клепання кіс йому піснею здавалось (Барв., Опов.., 1902, 145); Удень і вночі йде клепання кожуха шахти (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 177); За першим варіантом передбачається клепання й зварювання листів ковша (Наука.., 1, 1957, 9); Втішно єсть думати, що настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка справді належна тому, хто увесь свій вік дбав, «щоб наше слово не вмирало» (Л. Укр., V, 1956, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 180.