КЛЕРК, а, ч. У деяких буржуазних країнах — конторський службовець, діловод; конторник. Він з батьком жив у Нью-Йорку і служив клерком в одній купецькій конторі (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 453); Це клерки ідуть по домах, мов правлять безмовний обряд У час, як замкнулись бюро і лампи загасли в конторах (Бажан, Роки, 1957, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 181.