КЛИНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., перех.
1. Забивати клин (у 1 знач.) у середину чогось. Клинцювати самопали.
2. Забивати клинці (кілочки) в стіну з обох боків, підготовляючи її для обмазування глиною. Для застосування глиносолом’яної обмазки пресовану комишеву стіну клинцюють (Колг. Укр., 10, 1958, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 183.