КЛОБУ́К, а́, ч. Високий циліндричної форми головний убір із покривалом, який носять православні ченці. Чернець мій встав. Надів клобук, взяв патерицю, Пере-христився [перехрестився], чотки вам… І за Україну молитись Старий чернець пошкандибав (Шевч., II, 1953, 38); Архімандрит Тризна уже сидів у кріслі.. Чорний клобук до очей прикривав йому рожеве обличчя (Панч, Гомон. Україна, 1954, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 187.