КЛО́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до кло́кати. Клокнула [Мотря] язиком і лукаво прищулила око (Вас., II, 1959, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 187.