КЛОЧЧЯНИ́Й, а́, е́. Зробл. з клоччя (у 1 знач.). — Візьміть з собою двох-трьох чоловік з люшнями,— кивнув він через плече на гвинтівку, що бовталася ззаду на клоччяному мотузі (Речм., Весн. грози. 1961, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 190.