КЛУБОТА́ТИ, о́че і КЛУБОТІ́ТИ, ти́ть, недок. Те саме, що клубочи́тися. Розірвані хмари почали зступатись, клуботали, блискавиці пронизували їх своїми гострими стрілами (Мирний, IV, 1955, 87); Потім він плив морем, .. і море клуботіло під ним (Довж., І, 1958, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 191.