КЛУ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до клу́ня. — От, якби баба твоя дожила до свого часу! От, якби побачила наших воликів та клуньку, повну збіжжя (Барв., Опов.., 1902, 258); Біля старенької клуньки молотять: два червоноармійці й сивий дід (Головко, І, 1957, 379).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 192.