КЛЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кляка́ти. Він вже нахилився для другого клякання, і коли схотів спинитися, то мало не впав (Смолич, II, 1958, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 194.